Як мені розповідали вихователі у дитячому будинkу, мене знайшли взимку у парку. Я лежала в маленькому візку, і якби пролежала ще кілька годин, то врятувати від відмороження було б неможливо. Вся справа була в тому, що мої батьки просто забули мене в парку на морозі. Вони обидва сильно випивали. Батька через пляшку й не стало, не витримало серце, а про матір я нічого не знаю. Після повноліття я вступила до університету, мені виділили квартиру від держави, вона була маленька, але така комфортна та затишна.
Маленька кухонька, така ж ванна – зате все своє. У мене ніколи не виникало бажання знайти свою матір. Я вважала, що якщо вона один раз про мене маленьку забула на морозі, значить я їй просто не потрібна. Також і вона мені не надто потрібна була. Але минуло півроку мого вільного життя, як раптом пролунав дзвінок від незнайомого номера. Це виявилася моя мама, я почула її вперше за ці 15 років самотності. Мама попросила зустрітися з нею. Мені було якось не по собі. Я спеціально призначила їй зустріч у парку, щоб вона почувала себе вин ною.
Але згодом мама розповіла мені історію. Виявляється, вона справді багато пила, як і мій батько. А вся справа була в тому, що як батько напивався, то починав її бити. Щоб якось уникнути nсихологічної тисняви та страху, вона стала товаришом по чарці свого чоловіка. Після того, як її через мене позбавили батьківських прав, то в неї все всередині перевернулося. Саме цей фактор змусив маму кинути пити та пройти курс лікування. Я була рада, що саме ситуація зі мною була великим мотиватором змін. Зараз ми з мамою часто спілкуємось. У глибині душі я її повністю пробачила.
