Дехто називає мене безсердечною за те, що зараз я намагаюся позбавити сестру батьківських прав, але мені здається, що це найгуманніший варіант. Я просто не можу залишити племінників у такій родині. Все пішло навперейми тоді, коли Марина зв’язалася з цим алkашем. До цього вона вела нормальний спосіб життя, закінчила університет та працювала на нормальній роботі.
Я навіть не знаю, де вона таке диво відкопала. Володимир – звичайний п’яниця. Батько нас за життя забезпечив житлом. На жаль, зараз його немає в живих. Він був старший за матір, тому пішов раніше. Маша привела його в будинок і почала утримувати. Вона переконувала мене, що він виправиться. Я, певна річ, у перетворення жаб у принців не вірю. Таке лише у казках буває. Я щиро не розумію, чому вона вибрала його. Що в ньому могло привабити? Він став неrативно впливати на неї. Скоро Маша теж звикла до пляшки.
Зараз я дивлюся на неї і не можу її впізнати. Людина, що п’є, втрачає свою особистість. Діти у неї здебільшого без нагляду, вона забуває їх навіть погодувати. Без сліз дивитися не можу на ситуацію у їхньому домі. Триває судовий процес. Так, я посkаржилася до органів опіки на власну сестру. -Ти сама не можеш наро дити, тому хочеш відібрати моїх дітей! – кричить сестра. Але насправді просто хочу врятувати своїх племінників.
