Машу я хотів відразу удочерити, прізвище дружина дала їй своє, а в графі батько-порожньо. Але Катя не погодилася, сказала всьому свій час, нема чого поспішати. Хоча я і здивувався, але не став сперечатися. Її історія банальна, як у всіх дівчат у вісімнадцять років. Закохалася, заваrітніла, а горе-залицяльник випарувався, дізнавшись про дитину. Машу відразу покохав і прийняв, як рідну. Як можна не полюбити дитину коханої жінки?! Нехай і не біологічна, але рідніше всіх. Через рік дружина наро дила мені сина. Я був на сьомому небі від щастя. Адже у мене була справжня сім’я, любляча дружина і чудові діти. Грошей вистачає, дружина ласкава, живемо дружно, що ще треба для повного щастя? Я думав, що щастя повне, але схоже на мене чекав ще один сюрприз.
Через рік дружина наро дила мені ще й доньку, тепер у мене були дві доньки і син. Я хотів бігати по всьому місту і кричати від щастя. Старшій доньці виповнилося шість років. Марійка росла дуже лагідною розумницею. Вона мене з перших днів почала називати татом і вважала рідним. Баrато рам‘яхтах дворічна дитина? Якось дружина сама запитала, чи хочу я Машу удо черити. Коли я в неї запитав, чому вона мені раніше відмовляла в цьому, то вона сказала, що боялася, що я поrано до Маші буду ставитися і не прийму її, як рідну. Спочатку я розізлився, а потім зрозумів її, адже одного разу їх кинули. Документи зібрали, і я мою дівчинку удо черив. Тепер я офіційно став батьком трьох дітей. З тих пір пройшло багато років, зараз старшій дочці дев’ятнадцять, сину шістнадцять, а молодшій чотирнадцять.
Донька поступила в інститут, а ми з дружиною накопичуємо їй на квартиру. Хочемо їй на день народження зробити подарунок. Одного разу ввечері подзвонили у двері. Коли я відкрив двері, на порозі стояв чоловік. Ніяке Д НК не треба було мені, щоб зрозуміти, хто це. Я не встиг отямитись, як він представився. Дочка здивувалася, дружина в напівнепритомному стані, а у мене одне бажання: розірвати його на дрібні шматочки. Донька підійшла до мене і запитала:«Тату, так люди говорили правду, ти мені не рідний?» «Не біологічний, але рідний!»-відповів я. Вона міцно обняла мене і поцілувала. Я плакав від щастя, брешуть люди, що мужики не nлачуть. Я не со ромився сліз, тому що я був найщасливішою людиною. Неважливо чия кров тече в її венах, вона моя дочка і все! До чого я все це розповідаю вам? Мужики, не бійтеся брати в дружини жінок з дітьми. Чужих дітей не буває, всім дітям потрібна батьківська любов і міцне плече. Проявіть терпіння, ви обов’язково знайдете мову з дитиною!
