Нарешті сесія закінчилася. Іра поверталася додому радісна. Так, не всі предмети закрила на відмінно, але цілком неnогано. Батьки будуть задоволені. Вона бігла додому, щоб порадувати батьків і якнайшвидше розповісти останні новини. Однак, зайшовши додому, вона почула, що мати з кимось розмовляє. Мама говорила на досить підвищених тонах, а співрозмовниця тихо відповідала. -Таня, Не варто сюди приходити! Я вже все сказала. Нічого у моїй відповіді не зміниться. Пізно вже – казала мама.
Із кімнати вийшла незнайома жінка. Побачивши Іру, вона зупинилася і дуже уважно подивилася їй у вічі. Від цього погляду Ірі стало некомфортно. Мати її поквапила, а жінка неохоче, але пішла. -Мам, а хто це? Було видно, що Людмила помітно нервує. -Та так, стара знайома. Іра, відчуваючи, що тема мамі неприємна, одразу її змінила, почала розповідати про успіхи на навчанні. Дивна жінка зустріла її біля під’їзду за тиждень. Вона загородила їй шлях, не дозволяючи пройти до під’їзду. -Ірочко, нам треба поговорити. Ти знаєш хто я? Іра розгубилася. -Мамина знайома? Жінка гірко посміхнулася. -Невже ти мене зовсім не пам’ятаєш? Я твоя рідна мати.
Ходімо до мене, нам треба багато про що поговорити. Іра завмерла. Вона знала, що не рідна своїм батькам. Але мама з татом ніколи не вдавалися до подробиць її удочеріння. Іра пройшла з жінкою. Вона жила у сусідньому районі. Потрапивши до її квартири, вона зрозуміла, що була в ній раніше, але в глибокому дитинстві. Поступово спогади спливали у пам’яті. Тетяна була двоюрідною сестрою Людмили. Опіка забрала в неї Іру через алkогольну залежність. Людмила удочерила дівчинку. Вони з чоловіком не могли мати своїх дітей, а в Іру заkохалися з першого погляду. Рідна мати Іри лише останніми роками змогла позбутися своєї згубної звички. Вона просила у доньки вибачення. Іра не тримала на неї зла, але полюбити, як мати не могла. По-справжньому рідними їй стали прийомні батьки.
