П’ять років тому моя золовка вийшла заміж, і свекруха подарувала їй свою квартиру, а сама переїхала жити в будинок у селі, який спочатку виконував роль дачі. Загалом мені було nрикро, адже свекруха нам ніколи нічим не допомагала, мовляв, у неї коштів не було, а тут цілу квартиру доньці залишила… нечесно якось. Ми з чоловіком намагалися не концентруватись на цьому багато і шукати в цьому плюси. Плюсів не було, але тут свекруха вирішила зробити ремонт, і обставини склалися так, що ми залишилися в плюсі з цього ремонту. Свекруха попросила допомоги у дочки, адже та порівняно з нами жила у своєму будинку, а не в знімному, і могла допомогти мамі, не заощаджуючи при цьому на житлі.
Золовка відмовилася, бо була ваrітна і сказала, що не зможе допомогти мамі, адже їй самій потрібні гроші на різні речі для дитини. Тоді свекруха звернулася до нас, і ми, звичайно, погодилися, адже як міг мій чоловік відмовити мамі?! Зізнаюся, вирішальним моментом у нашому рішенні стала обіцянка свекрухи переписати на нас будинок у селі. Ми повністю відремонтували будинок свекрухи, витратили на всі близько 80 тисяч гривень. Але нам було не шкода, адже ми робили це для себе, rрубо кажучи. Будинок був готовий, і того ж літа я вирішила провести місяць літа в селі.
Так я взяла відпустку, забрала дітей, зібрала речі, і ми поїхали. Чи бачили б ви моє обличчя, коли я там побачила золовку з донькою. Виявилося, що свекруха віддала їй свої ключі від уже нашого будинку, навіть не спитавши у нас дозволу, і не попередивши. Найгірше в цій історії – те, що чоловік у цій історії став на захист своїх родичок, мовляв, я перебільшую, і вони вчинили не так жа хливо, як я все уявляю. Я вважаю, що я маю право злитися і обра жатись, адже золовка звикла навіть не намагатися і отримувати все в готовому вигляді.
