Поліна-молодша в сім’ї. Коли вони з сестрою ще були маленькими батьки отримали трикімнатну квартиру. Діти виросли. Старша встигла вийти заміж, наро дити дитину і розлу чатися теж. Повернулася в батьківський будинок разом з дитиною. Поліна теж вийшла заміж. Якраз в цей час всі масово приватизували свої квартири, і їх сім’я теж не була винятком. Батьки були у віці і особливо не розуміли, як проходитиме цей процес, які у них варіанти, як позначиться це в подальшому. Смороду оформили квартиру на тих, хто на даний момент був там прописаний. І, так як при заміжжі свекруха Поліни наполягала на тому, щоб вона прописалася до чоловіка, вийшло, що квартиру оформили на батька, матір, старшу дочку і її дитину.
Поліна про це дізналася через кілька місяців, зовсім випадково. — Мам, тат, а як же я? — Донечко, а хіба це можливо було? Ми думали, що можна оформити тільки на тих, хто на даний момент прописаний. Ви бач, ми не подумали, що ти теж винна взяти долю. Поліна всіляко намагалася завести розмову про спадщину. Але батьки думали, що вони молоді, сповнені сил, ще встигнути. Це треба ж довідки збирати, в черзі стояти, відпрошуватися на роботі. Сказали, зроблять в кінці року, або після Нового року. Але кожен раз забували. Батьки вийшли на пенсію. Поліна вирішила знову відкрити цю розмову. — Ой, ти знову про це. Ви ж дві сестри, рідні.
Рівноправні спадкоємиці. Поділите, не хвилюйся, кожна отримає свою частку. Вже залиш нас в спокої дожити, скільки відпущено. Поліна більше не намагалася. Лише один раз, коли тато потрапив до лікарні. У мами здоров’я теж погіршилося. — Тобто батькам поtано, а єдине, що тебе турбує, це спадок? — говорила сестра, — Тобі не соро мно? Дай Бог батькам довге життя і міцне здоров’я. Зараз я про це говорити не стану. Як думаєте? Можна що-небудь ще зробити, або залишити все як є? У Поліни двоє дітей. За законом їй дістанеться тільки чверть квартири. Позиція батьків — < < ви самі розберетеся, коли час прийде>>.
