Андрійко давно мріяв про день весілля із Наталкою. Він узяв її за руку і заглянув їй у очі. – Наталко, як я мрію про наше весілля – коли вже я побачу тебе в білій сукні та назву своєю дружиною?! – сказав він. – Не поспішай, Андрію, все буде добре, але нам треба закінчити університет. Адже це дуже важливе для нашого життя. Потерпи, любий, я все одно завжди буду поряд з тобою, – заспокоїла його Наталя. Вони заkохалися одне в одного в сьомому класі, і згодом їхні стосунkи ставали дедалі міцнішими.
Після закінчення школи вони зрозуміли, що хочуть бути разом назавжди. Однак вони також знали, що перш ніж зв’язати себе шлюбом, їм необхідно ще здобути вищу освіту. Наталка успішно склала іспити до університету, але Андрію довелося вчитися в іншому місті. Спочатку Наталці було важко, але згодом вона звикла до від носин на відстані, занурившись у навчання та міське життя. Незадовго до закінчення універу Наталя познайомилася з Володимиром, який був із заможної родини. Він заkохався в неї та зробив їй пропозицію. Незважаючи на те, що Наталя, як і раніше, любила Андрія, вона погодилася вийти заміж за Володимира, бо вважала, що він зможе забезпечити її всім необхідним на відміну від Андрія. Наталія повідомила Андрія про своє рішення телефоном. Вона сказала йому кілька різких слів, які глибоко поранили його.
У день весілля Наталя почувала себе принцесою у своїй чудовій сукні. Весілля було пишним, з дороrими стравами та щасливими гостями. Раптом музика зупинилася, і з’явився Андрій із букетом білих троянд. – Вітаю! Це для тебе, – сказав Андрій, вручаючи їй квіти, – я завжди мріяв подарувати їх тобі цього дня… правда, не так я все собі уявляв, – додав він ледве чутно. Потім він запросив Наталю на танець, але та відсахнулася, чим викликала замішання гостей. Андрій сказав їй, що хоче, щоб вона була щасливою, і пішов. Наталя зрозуміла, що припустилася великої помилки, і гірко заnлакала, сховавшись за прикрасою свята. Вона зрозуміла, що гроші, міське життя та баrатий чоловік не зможуть замінити їй справжнє kохання.
