Коли Віка прийшла додому з роботи, вона виявила свого чоловіка Ігоря, що лежить на дивані. Він стверджував, що йому стало nогано, але Віка підозрювала, що він симулює, щоб не ходити на роботу. Ігор мав довгу історію звільнень з роботи, і він працював лише тоді, коли ситуація вдома ставала нестерпною. Але Віка вже втомилася утримувати сім’ю поодинці.
Їй доводилося економити гроші, щоб зводити кінці з кінцями, і вона не могла згадати, коли востаннє куnувала щось, що хотіла. Коли Віка виміряла Ігореві температуру і виявила, що насправді він не хворий , вона посkаржилася йому на його хлоп’ячу поведінку. Вона була сита по горло його лінню і відсутністю вкладу в їхнє домашнє господарство. Ігор, у свою чергу, звинуватив Віку в тому, що вона хоче жити на його гроші, і посміявся з ідеї бути баrатою сім’єю. Віці все остаточно набридло, і вона вирішила піти від Ігоря.
Вона зібрала свої речі та поїхала погостювати до батьків. Незважаючи на обіцянки Ігоря знайти роботу, Віка більше не вірила йому та втомилася чекати, коли він зміниться. Вона зрозуміла, що може утримувати себе сама і куnувати те, що хоче, не покладаючись ні на кого іншого. Живучи без Ігоря, Віка нарешті відчула незалежність та свободу. Їй було байдуже, як Ігор живе своїм життям, знайшов він роботу чи ні. Вона була задоволена своїм власним життям і супутньою фі нансовою стабільністю.
