Коли я була молодше, я не ходила до школи з мамою, але моя бабуся завжди була поряд зі мною. Я думала, що це нормально, але одного разу я запитала бабусю, чому мама не водить мене до школи, як інших дітей. Вона не змогла відповісти, тож просто сказала, що дуже любить мене. Після цього я перестала питати про матір. Згодом я дізналася правду про те, чому моїй матері не було поряд.
Вона знову вийшла заміж, і її новий чоловік не хотів, щоб я жила з ними. Натомість про мене дбала моя бабуся , і я дуже любила її. Бабуся nомерла, коли я навчалася на другому курсі університету, і я дуже су мував за нею, мені було важко пережити її втра ту. Бабуся залишила мені свою квартиру, щоб мені було де жити. Якось моя мати прийшла до мене на поріг і сказала, що чоловік вигнав її і їй потрібне місце для ночівлі.
Я не впустила її, тому що вона віддала перевагу своєму чоловікові, а я не хотіла, щоб вона була в моєму житті після цього. Мама кричала перед моїм домом, називала мене безсовісною та невдячною, але мені було все одно. Я вийшла заміж, у мене наро дився син, і я не могла уявити, що могла залишити його за ради когось. Я не розмовляю з мамою зараз, але я не почуваюся погано через це. Я нікого не покинула і мені не со ромно за своє рішення. Мама сама все заслужила.
