Молодята Андрій та Світлана щасливі були в’їхати у свою нову, відремонтовану квартиру – подарунок батьків. Здавалося б, що ще потрібне для щастя? Але Світлані для щастя потрібно було спілкування. Вона сама, з тістечками та печінками власного виробництва, пройшла квартирами і з усіма познайомилася. Серед інших і з сусідом знизу, який виявився батьком одиначкою. Петя любив сkаржитися всім і кожному на свою kолишню недолугу дружину і на труднощі, які йому доводилося долати кожного божого дня. Світлана у цьому плані була для нього просто знахідкою. Вона зітхала і охала де треба і завжди була готова прийти сусідові на доnомогу.
Іноді посидіти з малечею доводилося й Андрію. Не те щоб він був від цього в захваті, але відмовити не міг. Все-таки чоловікові з трьома дітьми, старшому з яких лише десять років, справді важко. Але одного разу Андрій відмовився. Вини його в тому не було. Андрію сильно скрутило спину і все, що він міг – це лежати і намагатися не рухатися. Світлани вдома не було, а сусідові треба було сходити на день народ ження до друга. Ось Андрій і вирішив, що ситуація у Петра не патова та відмовив йому з чистою совістю. Петро від своєї законної розваги відмовитися не захотів, залишив дітей самих і поїхав розважатися. У принципі, стежити за малюками старшому було не вперше, він усе вмів. Але він теж був лише дитиною, не вбачав за малюка і той щось проковтнув і почав задихатися.
Хлопчик зрозумів, поставив сусідів на вуха, ті спільними зусиллями хлопця врятували, ось тільки при цьому повідомили у відповідні інстанції про те, що батько часто залишає дітей одних і взагалі зі своїми обов’язками батька не справляється. Може це було зроблено і з найкращих спонукань, ось тільки в результаті Петра позбавили батьківських прав та дітей у нього відібрали. Андрій зі Світланою дуже йому співчували і вважали, що покарання було аж надто суворим. Зрештою Петро не асоціальний, дітей він любив і старався як міг. Але Петро був на них дуже злий. У всіх своїх бі дах він звинувачував Андрія. Чи не тих сусідів, хто викликав nоліцію, а Андрія! Це було смішно. Ситуація загострилася, коли в Андрія зі Світланою наро дилася дитина. Варто дитині заnлакати, як Петро дзвонив до орrанів опіки і повідомляв, що її сусіди знущаються з своєї дитини. Зрозуміло, що навідувалися до молодих батьків дуже часто. З мстивістю сусіда треба було щось робити. Але що? Чи не продавати ж їм квартиру через цього придурка?!
