Ігорю набридло спокійне, розмірне життя. Великий начальник, п’ятдесят років, діти виросли і роз летілися, дружину крім біодобавок і фітнесу нічого не цікавило. Робота — будинок, де з дружиною і парою слів не перекинутися. Нудно… Ларису він зустрів на корпоративі. Новенька. Тридцять п’ять років, роз лучена, дві дочки. З нею було весело. Кров знову в жилах заграла. Після двох місяців таємних зустрічей, він роз лучився зі своєю дружиною. Залишив квартиру дружині, собі з Ларисою купив нову квартиру. Його діти засудили батька: «Сивина в бороду, біс у ребро»… Лариса, скориставшись такою підтримкою,
відкрила свою справу, відвідувала різні міські заходи, заводила ділові знайомства. Справи в неї пішли добре. Ігор з Ларисою і її дітьми їздили по курортам. Лариса запросила до себе брата з іншого міста і допомагала йому з облаштуванням на новому місці. Теплими, літніми вечорами вони всі разом сиділи на дачі, співали пісні. Ігор насолоджувався повнокровним життям… Одного разу, на початку листопада, Ігор, після важкого робочого тижня повернувся на дачу. Лариса з дітьми вже була там. Ігор мріяв лише про сон. Поставив машину в гараж і зайшов у будинок. Спати йому навряд чи вдасться, тому що знову у них в гостях були брат з родиною. Та ще теща приїхала.
Довелося Ігорю сідати до столу. Ніяких сил вливатися в спілкування у нього не було. І квартира, і цей будинок, так і будинок шурина, все було придбано на його гроші. Але він в цій компанії і в своєму будинку відчув себе чужим. Вирішив повернутися в міську квартиру. Подалі від цього шуму гама. Повернувся в гараж, сів за кермо, завів машину і відрубився. А мотор продовжував працювати і виробляти чадний газ… Про Ігоря згадали лише вранці. Але було вже пізно. Запізнилися на вічність… Ось і виходить, що хотів повернути молодість, а профукав і спокійну старість.
