Ми з чоловіком одружені вже десять років. Він мій перший чоловік. Моя мати теж все життя жила з одним чоловіком і ніколи не зраджувала моєму батькові. У них мі цний шлюб, вони послужили мені хорошим прикладом. Я точно можу сказати, що мені з чоловіком добре і комфортно. У нас спочатку була закоханість і романтичні почуття, але потім залишилася тільки прихильність і повага. Я впевнена, що так часто буває з сімейними парами. Я не хочу нічого змінювати. Василь хороший чоловік і батько. У нас в родині завжди була гармонія і взаєморозуміння.
Звичайно, на самому початку відносин були певні побутові конфлікти, але ми притерлися з часом і знайшли точки дотику у всіх важливих питаннях. Доньці він приділяє багато уваги, іноді мені навіть здається, що вона прив’язана до нього навіть більше, ніж до мене. Я займаю хорошу посаду на роботі, іноді доводиться багато напружуватися. Нещодавно я відчула, що дуже втомилася і купила собі путівку в санаторій. У чоловіка був важливий дедлайн, він ніяк не міг до мене приєднатися. На відпочинку я познайомилася з одним одруженим чоловіком.
Спочатку ми просто разом гуляли і базікали. Одного вечора, випивши трохи вина, ми зробили дещо негоже. Нас накрила пристрасть, я вперше зрадила своєму чоловікові. Жаль накрив мене наступного ранку, коли п’яна димка злетіла з свідомості. Через тиждень я повернулася додому і намагалася вести себе як зазвичай. Проте. мене сильно мучить совість, мені дуже соромно. За всі роки шлюбу я ніколи нічого не приховувала від Васі, це дуже складно у мене виходить. Я не хочу йому брехати, але я знаю, що якщо він дізнається, то піде від мене. Я не хочу руйнувати сім’ю, але і брехати більше не можу. Що ж робити?
