Десь місяці чотири тому на сайті знайомств я познайомилася з досить непоrаним чоловіком. Ще з самого початку нашого спілкування ми сер йозно поговорили і вирішили зустрічатися тільки з метою створення сім’ї, тому що нам обом вже було більше 30-и років і обидва ніколи не перебували в шлюбі, не мали дітей. Ми почали зустрічатися, і відносини у нас складалися непоrано. Незабаром я познайомилася з його батьками ми все частіше ставали зустрічатися, і я потихеньку почала перевозити свої речі до нього додому. Він не пив і мав роботу, що було вже важливою якістю для мого майбутнього чоловіка, і, до речі, він мною теж був задоволений — я йому готувала і підтримувала вдома чистоту.
Здавалося, що справи у нас йшли до весілля. Я стала морально себе готувати, вже думала про сукню, вибрала банкетний зал і навіть знайшла хорошого фотографа.Однак час минав, а мій молодий чоловік поки не робив мені пропозиції руки і серця. Кожен раз, коли він кликав мене гуляти або в ресторан і кіно, я думала, що він нарешті наважиться зробити пропозицію, але то були звичайні побачення. Хоч я і усвідомлювала, що, може, для свого віку я була занадто романтичною, але ж для кожної жінки день весілля повинен бути найщасливішим днем в житті…Я довго чекала, але, коли мені вже набридло, я вирішила йому натякнути, нагадавши первісну мету нашого спілкування.
Він трохи зніяковів, а потім, подивившись мені в очі, сказав: (M/V) «Ти мене влаштовуєш — можемо і одружитися». Якщо чесно, я була трохи шоkована подібною пропозицією: абсолютно ніякої романтики і навіть без якогось кільця, взагалі, таке враження було, нібито я у нього випросила. Я була заплутана, з одного боку, була рада, що хоч якусь пропозицію він мені зробив, але з іншого боку-його слова прозвучали дуже холодно і роз важливо. Це точно не було тією пропозицією руки і серця, про яку могла б мріяти молода жінка …
