Був Новий рік. Олені подзвонила подруга, з якою вони відзначають це свято останні шість років після розлу чення. Попросила прихистити племінницю Сашу на пару днів. — Може бути це на краще. Хоча б не одна буду. Олена почала готувати салати для гості. Коли Олена була одружена з Толею, вже тридцятого числа вся його величезна рідня стояла на порозі. Холодець, котлети, м’ясо, салати, закуски. Якось раз вона приготувала салат з авокадо, після цього тітка чоловіка сказала, що Олена жа хливо готує. Вони ж любили дуже жирну їжу. У будинку свекрухи майонез буквально стікав з ложки салату. Відзначивши свято і з’ївши все що було, родичі залишали весь бардак і їхали. А Олена ще цілий тиждень відмивала це. Толік в цей час в селі свято продовжував.
Приїжджав похмурий, неголений і зл ий. Наслухався від рідні, що одружився на жінці, яка навіть готувати не вміє, і починалися сварkи. Олена тільки й скаржилася своїй подрузі Галі, а та придумала план для Олени. Накрити великий стіл і запросити родичів на Новий рік. Разом вони готували смачні і ситні страви. Гості приїхали. — А де м’ясо? — розчаровано запитала тітка. — Так ось гусак фарширований, — люб’язно відповіла Олена. Тітка демонстративно встала з-за столу: — Наготувала жаху якогось. Везіть мене додому. Всі миттю встали і пішли. І Толік за ними. У двері пролунав дзвінок. Приїхав той самий Саша.
Ось тільки він виявився не племінницею, а племінником. Олена була здивована, але все ж впустила його додому. Чоловік побачив, що на столі є тільки салат. Він побіг до магазину і приніс червону рибу, креветки, шампанське та мандарини. Олена і Саша цокнулися келихами і побажали один одному щастя в новому році. Годинами безперервно вони розмовляли і сміялися, розповідаючи один одному історії з дитинства. Вони чудово провели час, але вранці Саша вже їхав. Олені не хотілося відпускати його. Ніби вони були створені одне для одного. Чоловік обіцяв повернутися. Виявилося, новорічні дива бувають…
