Юля вийшла заміж за чудового чоловіка. Познайомились вони у спортзалі. Чоловік часто підвозив її додому, а потім їхня дружба переросла в бурхливий роман. Сестра Юлі теж була одружена, але жила в іншому місті. Їхні батьки, на жаль, рано пішли з життя. Юля відразу ж не злюбила свекруху. Вона була суворою, майже ніколи не посміхалася, любила прискіпуватися до дрібниць. Якось Юля попросила свекруху навчити її приготуванню. Процес трохи зблизив їх, і одного разу Наталя Іванівна сказала:
— Твої батьки рано пішли з життя, я знаю цю історію, — більше поширюватися свекруха не захотіла. Юля пішла до батьківського дому та почала дивитися фотографії. Нічого незвичайного дівчина не помітила, але потім натрапила на фото, на якому вона побачила чоловіка, Василя. Вона була шоkована, не могла нічого зрозуміти. Тоді дівчина взяла фотографію та поїхала на роботу до чоловіка. — Я так і знав, що це колись спливе… — сказав Василь, уткнувшись очима в підлогу. — Може ти мені поясниш, що відбувається? — Ми з твоїм батьком працювали разом. Він сказав, що його старша дочка вже доросла і запропонував зустрічатися з нею.
Ми з Валерією поспілкувалися, але не сподобалися одне одному. Потім твій батько покликав мене до себе з тією ж пропозицією, але тільки вже про тебе. В останній день його життя я дав йому слово, що ніколи не кину вас. — Тобто ти з жалю одружився зі мною? — спитала Юля зі сльо зами на очах. — Звичайно, ні, я шалено люблю тебе, всі про це знають. Я дуже довго чекав на тебе, — сказав Василь і поцілував Юлю. Цього вечора вони дуже довго розмовляли, Юля зателефонувала до сестри. Вони разом nлакали та сміялися. Вдома на них чекала свекруха. — Я така рада, що тепер ти все знаєш. Не хочу, щоб у сім’ї були секрети. Мій син дуже любить тебе, а я рада, що ти в нас є. Юля зрозуміла, що Василь саме той чоловік, якого їй подарувала доля.
