Наш шлюб роз валився через п’ятнадцять років спільного життя. Зберігати шлюб без кохання і лише у вічних сварkах та претензіях. Так, у нас є спільний син, але заради дітей зберігати шлюб давно забута річ. Коли довелося ділити майно, розпочався концерт. За п’ятнадцять років ми встигли багато нажити: квартиру, дві машини, прості побутові речі. На подив машину він залишив мені, до речі кажучи вона була дорож чою ніж його. Я була дуже здивована. Квартиру було прийнято рішення nродати та поділити навпіл rроші.
Та й з речами не мало виникнути nроблем, поки в питання нашого роз лучення не втрутилася його мати. Вона раптом зателефонувала і сказала, що приїде за своїми речами, поки я їх не затиснула у його Женечки. Потім стало зрозуміло, чому вона приїхала. Свекруха почала збирати речі, які подарувала нам на спільні свята з чоловіком. Я обурено сказала, що подарунки назад не забирають. Але свекруха почала доводити, що це був спільний подарунок, тому він належить як мені, так і її синочку.
Потім почала перераховувати: телевізор, торшер, картини. Тоді я зрозуміла, що свекруха пам’ятає кожну дрібницю, що була дана нею. Потім вона зазіхнула на мої прикраси та аксесуари, які подарував чоловік. Ось це вже не було чесно. Сварkа була жах лива, але Женя не втручався. Та погрожувала, що це питання вирішить через су д, аж до останньої ложки. Потім, із питанням поділу майна з Женею, все пройшло чудово. Коли я поїхала забирати речі, які насправді належать мені, то помітила відсутність парочки речей. Тоді стало ясно, що це спроба свекрухи помститися мені. Але мені вже байдуже, головне їх у моєму житті більше немає.
