На початку минулого року брат мені подзвонив та попросив зустрітися. Надвечір прийшов до нас додому, запобігливо попросив гроші на ремонт. -У мене друга дитина має наро дитися, ну ти ж знаєш. А ми живемо в квартирі, де років двадцять не було ремонту. У нас вся сантехніка не годиться нікуди. А грошей нема, я зароблю і за рік все поверну.
В мене гроші були. Ми з дружиною багато років накопичували на розширення квартири, але це планувалося лише через два роки, коли накопичиться потрібна сума. У нас троє дітей, а житлові умови дуже скромні та тісні. Я брата вважаю важливою людиною, рідною, не зміг я залишитися байдужим до його прохання, дав потрібну суму. Брат мені багато дякував.
Коли дружина дізналася про те, що я віддав гроші і не спитав її, вона була в люті: -Та ще й Саші! Начебто ти не знаєш, що він дурень і ошуканець! Ну ти й простак, обвів навколо пальця тебе брат, там був і мій внесок, не мав ти права розпоряджатися без мого дозволу! Ми так nосварилися, що тиждень не розмовляли. Я був певен, що брат мене не поведе. Минув вже рік, доводиться визнавати, що Світлана мала рацію. Він навіть на мої дзвінки не відповідає. А Світлана не перестає дорікати: -Ви мужики всі такі, добрі та наївні дурні.
