Перед нашим весіллям з Федором, я й близько подумати не могла, що він виявиться таким маминим синком! До шлюбу я почувала себе найщасливішою жінкою. На весіллі я так nлакала від щастя, що в мене весь макіяж змився. Після весілля у нас просто не залишалося грошей на орендоване житло, і ми почали жити зі свекрухою в її 2-кімнатній квартирі. Свекруха постійно прискіпувалась до всього, що я робила, причому я могла виконати роботу на відмінно, але ця жінка знаходила мінуси всюди.
Я терпіла всі її слова та нападки, чекаючи того дня, коли ми з чоловіком нарешті переїдемо до своєї квартири. Спойлер: у квартиру ми не заїхали. Якось я сильно захво ріла і аж злягла в ліжко. Це була звичайна застуда, але вставати з місця я не могла ще дуже довгий час. Я думала, свекруха піклуватиметься про мене, як моя мама в дитинстві, коли я пропускала школу і лежала у своєму ліжечку з темnературою. – Живеш за наш рахунок, ще й розляглася тут така, – сказала мені свекруха, – краще б ти грошей заробила, бо залишила все на мого сина. Як я раніше не зрозуміла, яка ти? Я б нізащо не дала синові одружитися з тобою.
Я вирішила обірвати мовчання і, нарешті, відповісти цій жінці, щоб вона не почувалася безкарною. Свекруха пішла, не сказавши жодного слова. Я думала, чоловік прийде, я йому нажалюся, і він мене підтримає, але дехто встиг раніше за мене. Він увійшов до хати, почав кричати на мене, мовляв, хто ти така щоб на мою матір кричати, живеш на нашій шиї, ні в чому собі не відмовляєш і нахилишся. Справа в тому, що я витрачаю виключно свої гроші, а чоловік зі свекрухою впевнені, що це їх. Вони навіть перепрошувати не стали. Наступного дня я подала на роз лучення. Прийшовши до тями після небилиць матері, чоловік захотів зі мною помиритися, але я його ні бачити, ні чути не хотіла. Про своє рішення я ще жодного разу не пошkодувала.
