З Толею ми разом уже 3 роки. Для нас обох це другий шлюб. У мене від першого шлюбу є донька, їй зараз 4 роки, і вона називає Толю “Папою”. Чоловік добре ставиться до моєї доньки, ось тільки до ролі опікуна та вихователя йому далеко. А останнім часом я помітила, що Толя якось цурається мою доньку. Коли донька підходить до нього з якимось запитанням, Толя відповідає: йди до своєї мами. У мого чоловіка теж є дитина від першого шлюбу: син, 12 років. Але Толя і на нього начхати хотів.
Ніколи не цікавився його життям: росте та росте. Якось Толі зателефонувала його kолишня дружина, яка теж вже одружена. Вона попросила Толю терміново приїхати, оскільки син потрапив до непростої ситуації. Анатолій спочатку не хотів нікуди їхати, але зрештою поїхав. А коли повернувся, розповів мені, що знайшов свого сина у підвалі, у компанії дуже сумнівних людей. Хлопчик не хотів іти додому, казав, що там він почувається чужим. Тоді Толя запропонував йому з’їздити на рибалку. Мабуть, це був перший раз, коли Толя відчув, що батько. З того дня у всіх нас почалося нове життя. Щодня після роботи Толя їхав до сина, повертався дуже пізно, а вранці – знову на роботу.
Вони щовихідних грали у футбол, навіть у відпустку разом їздили до моря. У такі дні Толя мені навіть не дзвонив. Нещодавно я побачила у телефоні свого чоловіка фотографії із сином. Вони виглядали дуже щасливими. Про kолишню дружину Толя мені нічого не розповідав, а тепер, на всі запитання, він просто відмовчувався. Я інколи бачу, як Толя сидить на дивані і перегортає свої старі фотографії, коли він ще був із першою родиною. Як мені його повернути? Я ж розумію, що повертатися він не хоче, але ж тепер він мій чоловік і батько моєї доньки. Більше того, останнім часом я маю побоювання, що Толя надумав повернутися до своєї kолишньої родини…
