Моєму Дімі зараз 36 років. При зрості 180 см він важить майже 120 кг. Коли я зустріла його 7 років тому, то одразу була зачарована ним: раніше мені не часто хтось подобався, але Діма чимось зміг зачарувати мене. Так ось: перед весіллям я вирішила, що зможу зробити зі свого чоловіка справжнього красеня. Але насправді це виявилося не так уже й легко. Коли я прийшла до чоловіка додому і познайомилася з його батьками, одразу зрозуміла, що рясно харчуватись – у їхній родині норма.
Весілля спочатку ми хотіли робити дуже скромним: навіть Діма казав, що все буде за мінімумом. Але коли я зайшла до зали, то була дуже здивована, коли побачила стіл на 150 осіб – накритий величезною кількістю жирної та шkідливої їжі. Незабаром я зрозуміла, що все в цій сім’ї пов’язане з їжею: свекор працював на продовольчій базі, свекруха – куховаркою. А всі розмови у сімейному колі були лише про їжу: що буде на вечерю, які ціни на ті чи інші продукти. Але оскільки ми вже були чоловіком та дружиною, я почала розробляти план схуднення для мого чоловіка. Вирішила, що все робитиму поступово. Він шkідливої та звичної їжі ми відмовлятимемося не відразу – і невеликими кроками.
Коли я вирішила, що нам час наро дити дитину, це стало чудовою можливістю, щоб посадити чоловіка на жорстку дієту. Але через 2 місяці я дізналася, що ваrітна, і Діма знову повернувся до свого звичного раціону. Якоїсь миті я зрозуміла, що зі свекрами я жити більше не зможу. Ми взяли квартиру в іnотеку та з’їхали. Тепер годуватиму свого чоловіка лише я! Але не тут було: ми сідаємо, їмо здо рову їжу, а потім Діма виходить по ”справах” – біжить до своєї мами на вечерю. Чоловік обіцяє, що зміниться, приведе себе у форму. Але поки що це лише обіцянки: жодних конкретних дій за 7 років я практично не бачила.
