Оксана пропрацювала в Італії цілих 10 років. За ці роки діти завели власні сім’ї, і про матір згадували дуже рідко. Але коли вона приїжджала на батьківщину, усі збиралися у батьківському домі та демонстративно кликали її до себе в гості. Адже діти чудово знали, що мати ніколи не приїжджала з порожніми руками. Окрім грошей, вона привозила купу різних гостинців та модного одягу.
Але варто було Оксані вручити всім подарунки, як діти починали натякати на те, що пізно, що вони хочуть уже спати, і Оксані краще їхати, щоб встигнути на автобус. Натомість в Італії на неї чекав Алонсо. Чоловік був братом тієї жінки, яку доглядала Оксана. Жінка ні з ким не ділилася секретами свого особистого життя. Чесно кажучи, ніхто й ніколи цим не цікавився. Оксана, на щастя, вчасно зрозуміла, що зароблені гроші треба відкладати, оскільки на старості на дітей безглуздо розраховувати. Алонсо був на 7 років старший за Оксану.
Останні 3 роки він кликав її заміж, але вона боя лася до нього прив’язатись, адже свою старість вона представляла на батьківщині. Але коли Оксана приїхала на батьківщину востаннє, вона зрозуміла, що все їй стало чужим. А в Італії Алонсо, його сестра, подруги, куnа знайомих. Куnуючи зворотній квиток до Італії, Оксана вирішила, що розпочне нове життя саме в цій країні. Ключі від старої хатинки вона віддала сусідці. Сказала, що та може користуватися будинком, як вважатиме за потрібне. А сама полетіла – назустріч новому щасливому життю.
