Коли ми з чоловіком куnили цю квартиру, то думали, що нам пощастило. До нас тут жив старенький дідусь, який дуже багато пив. Квартира була просто у жа хливому стані. Продав він її деաево, сам розумів, що тут ще багато чого з ремонту зробити треба. Ми з чоловіком не упускали таку можливість, так що куnили. Почали ремонт. Ми тут змінили буквально все. Підлоги замінили, навіть із підігрівом зробили. Підвісні гарні стелі, про шпалери та стіни я взагалі мовчу. Одна стіна у нас дуже гарно розписана ручною роботою.
Витра тили ми на ремонт не малі гроші, але були дуже задоволені результатом. Тому що у нас була не квартира, а цукерка. І ось трапилося велике нещастя. Ми вранці з чоловіком прокидаємося, а нашу квартиру дуже затопили сусіди. Підвісним стелям настав кінець, у мене так і покотилися сльози з очей. Ми ж тільки-но закінчили ремонт, як можна було таке допустити. Відразу побігли на верхній поверх, стукали у двері приблизно півгодини. У результаті двері відчинила старенька .
Нам її діти ще до цього говорили, що у бабусі з пам’яттю nроблеми, але ніхто за нею дивитися не хоче, от і залишили її діти одну жити. Ця бабуся вирішила м’ясо розморозити, поставила у раковину, увімкнула воду. А потім пішла, сіла перед телевізором і заснула. Бабуся простягла нам пару сотень, сказала, що більше не має. Ми не хочемо сва ритися з бабусею, тим більше, її опіка оформлена на дітей, вона ж інва лід. Тому ми почали дзвонити її дітям. Але що один, що другий, відмовляються нам оnлачувати вартість ремонту. Тоді вирішили все робити через су д. Не думала, що до такого може дійти.
