Життя Аліси далеко не просте було. Спершу все було добре. У неї була зразкова сім’я; мама і тато. А потім сталося нещастя, батько потрапив до автоkатастрофи. Аліса пам’ятає батька невиразно, вона пам’ятає лише те, що він дуже її любив. Вона була зворушливо прив’язана до нього, а коли він різко зник, не зрозуміла, що сталося.
Мама не стала їй розповідати про жа хливу трагедію, щоб не травмувати, але, по суті, без інформації дівчинці було складніше, бо доводилося оперуватися домислами. Незабаром у їхньому будинку з’явився новий чоловік матері. Вітчима вона одразу не злюбила, бо той любив горілку більше, ніж все інше у світі. Мати чомусь перейнялася до нього любов’ю і теж почала випивати.
Вдома дівчинці було некомфортно, і вона мріяла скоріше вирости та поїхати. Зазвичай кажуть, що діти, які виросли за подібних умов, згодом не можуть розпочати нормальне життя. Але історія Аліси із позитивним кінцем. Вона вибралася з цього kошмару, навіть до університету вступила, там же зустріла гідного хлопця та вийшла за нього заміж. У неї з чоловіком гармонія, а хата повна чаша. До речі, я її дочка. Я по-справжньому пишаюся мамою, яка змогла подолати без будь-якої підтримки всі труднощі на своєму шляху. Вона – мій герой.
