Я працюю у школі, і торік на мене раптово повісили керівництво 6-класників. Я не хотіла і до останнього намагалася відмовитись, але нічого не можна було зробити. Їхня класна керівниця пішла у деkретну відпустку. При цьому до самих дітей у мене немає жодних претензій. Усі дітки слухняні, розумні, поводяться адекватно, ніколи неприємних ситуацій не траплялося. Але в мене все одно смикається ліве око від нер вів. Вся справа у батьках (Al/KQ), які взагалі не розуміють, що означає особистий простір.
Я спеціально робила батьківські збори, щоб одразу всім розповісти важливу інформацію. Розумію, що дехто працює, і не може ніяк відпроситися у начальства. Для таких виnадків я створила батьківський чат, все там пишу, дублюю інформацію кілька разів. Але все одно знайдуться особливо «розумні», які можуть поставити дурне питання, відповідь на яке можна побачити в моєму повідомленні трохи вище. Найгірше було влітку. Я відразу попередила батьків, що в мене починається відпустка, тому прошу шанобливо ставитись до мого особистого часу, який я хочу провести з сім’єю.
Написала числа, з яких мене краще не турбувати. Але все одно батьки продовжували мені дзвонити на телефон, і питати: -Які нові предмети з’являться, як їхня дитина навчатиметься з географії, хоча я до географії жодного стосунkу не маю, чи варто дитині поміняти репетитора? На всі незлічені питання я відповідаю ввічливо, що перебуваю у відпустці, тому можуть запитати пізніше. А батьки ще сміють ображатися, мовляв, я не можу на прості запитання одразу відповісти. Та тому що знаю, що за одним питанням потім ще десять підуть. Мене дратують батьки учнів у цьому плані.
