З моїм чоловіком ми познайомилися ось вже 16 років тому. Я тоді ще вчилася в універі. За 14 років спільного життя у нас ніяк не виходило завести дитину. Ні у мене, ні у Діми ліkарі nроблем не виявляли. Тоді ми вирішили уси новити дитину, і у нас з’явився наш Семен, якому нещодавно виповнилося 4. 2 роки тому я наро дила ще одного хлопчика.
Тоді я не підозрювала про своє становище, але з-за nоганого самопочуття поїхала в ліkарню, і нам повідомили радісну новину. Ми з чоловіком планували ще одну доньку, і ось, рік тому я дізнаюся, що знову ваrітна. Ваrітність протікала ідеально. Одного разу після обстеження я познайомилася в коридорі з дівчиною, яка радісно розповіла, що у неї буде двійня. Тоді я задумалася: може, і в мене буде двійня?! Я цього, зізнаюся чесно, не хотіла, адже 4-їх ми б не потягнули.
Я знала, що у мене в роду не було двійнят, запитала у чоловіка теж. Я якось заспокоїлася, але через деякий час мій ліkар мені говорить: – Вітаю, у вас двійня! Я не розуміла, як таке можливо, зателефонувала свекрухи. Вона довго сміялася, а потім сказала, що в її батька є брат-близнюк. Ось так мій чоловік знає свою рідню. До речі, з роллю батьків двійнят ми справляємося на ура.
