Мій батько людина авторитарних поглядів. У минулому він служив у морському флоті і зберіг цю тягу до надмірної суворості. Він кинув професію, бо хотів більшого, зайнявся біз несом, заснував свою справу. Завдяки його зусиллям ми ні в чому не потребували. Нас можна вважати цілком забезпеченої сім’єю. Я взагалі все життя підпорядковувалася йому. В ВНЗ поступила на бухгалтера, бо батько сказав так зробити. Він розраховував, що в майбутньому я увіллюся в сімейний бізнес. Мого брата, він взагалі змучив. Саме на нього покладалася честь успадкувати сімейни справи, тому папа стежив за кожним його кроком і навіть наречену для нього вибрав.
Батько не надто вірить в ніжні почуття. Наприклад, на мамі він одружився з-за того, що вона господарська і неkонфліктна. Він просто звірив її по своїм параметрам у своїй голові, вирішив, що підходить, і зробив пропозицію. Він навіть по відношенню до дітей не виявляв ніколи почуттів, звертався сухо якось, як командир зі своїми підопічними. Наречену для брата він обрал знову-таки з міркувань практичності і вигоди, одружив на дочці свого партнера. Мені здається, брат просто змирився, тому не особливо опирався. До мене трохи простіше ставилися, тому я сподівалася, що мене мине тема з примусовим заміжжям. Але не тут-то було.
Покликав мене якось тато до себе в кабінет, а там незнайомій мені хлопець. Каже тато: -Алла, познайомся, це твій жених Іван. Він син мого доброго приятеля. Сказав і все, як відрізав. А мені тоді вже подобався один мій однокурсник. Я тоді навіть розnлакалася -Тату, я не вийду за нього заміж! Сльози мої не надто впливали на батьківське рішення. Він би всерйоз мене насильно заміж би видав, як у середньовіччі, якщо б я не зважилася на відчайдушний крок. Ми з kоханим втекли і одружилися. Батько після мого вчинку хрест на мені поставив, іншим членам родини теж заборонив зі мною спілкуватися. Тільки коли старий став, вирішив все-таки помиритися і з онуками познайомитися. Я про своє рішення не шkодую, з чоловіком ми прожили щасливе життя.
